Найперше – усвідом, що якщо ти читаєш ці рядки, то ти вже переможець. Ти вижив, ти впорався.

Друге – тобі дуже погано, дуже боляче, дуже страшно. І це нормально. Якщо у тебе знайшлися сили дійти до цих рядків, значить, у тебе знайдуться сили пережити цей біль. Ти ще будеш про це згадувати.

Третє – ти маєш повне право відчувати гнів стосовно тих, хто заподіяв тобі цей біль. І ти можеш виразити це будь-яким безпечним для себе та для інших способом, не соромлячись і не боячись.

Четверте – поділися своїми переживаннями з близькими людьми. Тому що той біль, який вони відчують, все-таки більш стерпний, ніж та недовіра, яку ти продемонструєш, якщо не розповіси їм. При цьому прийми їхню реакцію в тому вигляді, в якому вони зараз здатні її виказати. Можливо, вона буде трішки неадекватною. Це нормально, адже дорослі теж іноді можуть бути безпорадними.

П'яте – опануй себе і звернися до фахівців. Кризовий центр, лікар, психолог, соціальний педагог, юрист, міліціонер – залежно від того, що з тобою відбувається.

Шосте – не звинувачуй себе в тому, що сталося. Ти з цим впорався – і це означає, що ти сильний і життя до тебе прихильне.

Сьоме –ти можеш також звернутися до церкви чи до духовного наставника, якщо будеш відчувати в цьому потребу.

Восьме – ти можеш не розуміти всього, що з тобою сталося. Розуміння прийде потім. А з розумінням прийдуть і співчуття, і довіра до людей. Пам’ятай, що злочин – це виняток, адже людина за своєю природою – носій добра.

І найголовніше. Треба забути слово «жертва». Ти не жертва, ти вижив. А якщо ти вижив – то вперед!